Київ одягається у квіткові вишиванки, приміряє різні орнаменти й барви. І неодмінно з’являється асоціація з домом.
Такі ж думки виникають, коли проходиш повз кримськотатарський куточок у парку на Троєщині. І в 79-ті роковини депортації кримських татар із Криму це відчувається особливо гостро, адже в цих формах і кольорах ми бачимо рідне.
Вишиванка – генетичний код українців. Це аксіома, якій не потрібне підтвердження. Як і тОму, що в нашій історичній пам’яті ми – єдиний неподільний народ, який бореться за своє до кінця. Ми додаємо у візерунки нові символи, герби, знаки як частину сучасної історії.
Можливо, тому сьогодні говоримо що й український піксель – це розлючена вишиванка. Його видно здалеку і він викликає у нас асоціації із героями, які боронять рідне.
Носіть вишиванки, малюйте українські орнаменти, додавайте традиційне у сучасні образи, як квіти вплітають у вінок…
